Зберегти воду: українські водойми потерпають від забруднення
Щороку стан
річок, озер і підземних вод в Україні погіршується. Причиною цього є ряд
проблем: забруднення водойм викидами з підприємств, надмірне використання
природних ресурсів, замулення та заростання водойм.
Водні ресурси країни – одне з джерел отримання питної
води для населення. Довгострокова стратегія розвитку водних ресурсів України
дозволила б краще забезпечувати українців питною водою, а державі економити
кошти на очистці води. Крім того, беручи до уваги той факт, що її запаси
розподіляються по території України не рівномірно (найбільші вони на заході,
найменші - в південних районах Донецької, Запорізької, Херсонської, Одеської
областей), це вимагає раціонального використання і охорони від забруднення. За
статистикою, найкраще забезпечені питною водою Волинська, Чернігівська, Сумська
області, а також північні території Київської та Полтавської областей. У
промислово розвинених областях Донбасу та Придніпров'я якість питних вод
останнім часом значно погіршилася. Але найбільш сумна ситуація складається у
степовому Криму, у якому і до анексії забруднення підземних вод фіксувалося на
більш ніж 30% усієї його площі. Для того, щоб різниця у кількості прісної води
у різних областях України була менш відчутною, побудовано 1103 водосховища.
Шість найбільших знаходяться на Дніпрі, іще одне велике водосховище на Дністрі.
Крім того, створено майже 50 тис ставків, 7 великих каналів, 10 водоводів,
тощо. Наразі попри те, що Україна має значні сумарні водні ресурси, велика їх
частина не може бути використана. Як наслідок, за їх поновлюваними запасами на
одного жителя, наша країна є однією з найменш забезпечених країн у Європі.
Треба рятувати річку Саксагань
Кривий
Ріг розпочав своє життя на місці злиття річок Інгульця й Саксагані‚ які тепер
опинилися на межі знищення внаслідок належним чином не контрольованої
діяльности потужних підприємств гірничо-металюрґійного комплексу.
Активісти
громадських організацій Кривого Рогу чотири роки тому спільно з громадськими
активістами Польщі створили Партнерство з відродження річки Саксагань і
наприкінці вересня цього року вирішили проаналізувати, що ж вдалося зробити і
як діяти далі.
Така
розмова відбулася після того, як до міста завітав представник громадськости з
польського боку Єжи Даровський. Вона проходила під керівництвом нинішнього
голови секретаріяту Партнерства‚ народного депутата України першого скликання і
керівника Криворізького міського правозахисного товариства Миколи Коробка, а
основними доповідачами стали керівник організації „Екологічна рада Криворіжжя“
Йосип Маяков‚ фахівець з питань екології‚ і діяльний активіст з питань
природоохоронної діяльності Валерій Деркач‚ інженер-металюрґ. Вони виклали
вражаючі факти щодо того, як нині в місті експлуатуються ці дві річки і що з
ними сталося.
А
виявилося, зокрема, що річка Інгулець внаслідок скидання в неї
високомінералізованих шахтних вод та наступного промивання із використанням
води з Дніпра через створений канал чотири рази на рік змінює свій стан. До цих
процесів мають долучити майже знищену річку Саксагань, яка у двох місцях
загнана в залізобетонні тунелі, що працюють близько 60 років і ось-ось можуть
вийти з ладу.
В.
Деркач неодноразово звертався в різні інстанції від міських до всеукраїнських з
попередженням про те, що внаслідок у найближчий час виходу з ладу одного з двох
тунелів‚ у які загнали Саксагань‚ може статися величезне підтоплення. Але у
відповідь – лише відписки.
На
засіданні активістів українсько-польського партнерства з відродження річки
Саксагань було вирішено якомога ширше повідомити громадськість про складну
ситуацію.
Сергій
Зінченко‚
редактор газети „Промінь Просвіти“,
Кривий Ріг
Немає коментарів:
Дописати коментар